Минають роки, відлітаючи у вічність... Все далі і далі відходять від нас грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих, хто ціною власного життя захистив нашу країну від гітлерівської агресії. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..»

Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога. Не можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

Червоні маки... Скільки їх зацвітає весною на українській землі? Сотні тисяч, а може, мільйонів?.. Спалахують червоними вогниками серед пшеничного поля, край дороги, серед степу - скрізь, де проливалася кров українців, які захищали свою землю колись і боронять тепер від ворогів.

Історія нашого народу, на жаль, пересипана трагічними сторінками: козаки, січові стрільці, повстанці, воїни Червоної армії, Герої Майдану, бійці АТО - ниточка звитяги тягнеться крізь віки і не обривається сьогодні...

8 травня  ми відзначаємо День пам'яті і примирення. Запізно, бо більшість свідків війни вже відійшли у кращі світи і давно примирились. Примиритись потрібно нам, щоб не повторювати помилок минулого, примиритись уже, щоб згодом наші нащадки не відзначали  сумні дати історії, твореної нами...

А маки нехай завжди квітнуть на нашій землі, приносять радість закоханим, горять яскравими вогнями на вишиванках, прикрашають коси дівчат, але ніколи не нагадують майбутнім поколінням про війну...