Ви увійшли як Гость | Група "Гости" Вітаємо Вас ! | RSS
Меню сайту
Пошук
Архів записів
Головна » 2015 » Жовтень » 7 » Осінній “book-list”
11:06
Осінній “book-list”

Осінь надихає на прогулянки, посиденьки в кав’ярні, на творчість, читання. У цю пору хочеться чогось … ліричного, тонкого, забавного або сумного, з легким відтінком меланхолії.

Пропоную вашій увазі осінній "book-list”. Хоча насправді я б не назвала це осіннім бук-листом, це не якісь "милі теплі книги” для осені; це скоріше книги, які змушують замислитись над життям, щось змінити - у собі, довкола себе; стати уважнішим; навчитись помічати дрібниці і їм радіти.


Елеанор Портер, Полліанна

Як часто ми радіємо сонцю? Небу? Чашці чаю? Усвідомленню того, що ми живі та здорові? Ми живемо в божевільному ритмі сучасного життя, переставши цінувати такі прості речі, як можливість дихати на повні груди, можливість ходити - адже сотні людей позбавлені такої можливості…

Втративши батьків, одинадцятирічна Полліанна Уіттіер приїжджає до своєї тітки міс Поллі Харрінгтон. Педантична й сувора леді приймає племінницю виключно з почуття обов’язку. Полліанні вона виділяє кімнату на горищі, без дзеркала, з голими стінами і убогими меблями.

Полліанна – повна протилежність тітки Поллі: дуже жива, балакуча і життєрадісна, вона вчить оточуючих "грі в радість”. Грати почали вони з батьком давним-давно. "Мені тоді страшенно хотілося ляльку, ось тато і попросив жінку, яка збирала пожертви. А та леді відповіла, що ляльок ніхто не жертвував, тому замість ляльки посилає маленькі милиці.” Тоді батько пояснив Полліанні, що потрібно радіти тому, що милиці їм не потрібні. З тих пір вони завжди грали, знаходячи привід для оптимізму в кожній події. Поступово тітка Поллі прив’язується до дівчинки і сама переймає цю дивну "гру в радість”, яка раз і назавжди змінює її життя і життя всіх хто навколо.


Януш Леон Вишневський, Молекули емоцій

 "Ми як і раніше ходимо один повз одного. У чужих містах, на вулиці, на вокзалах, в аеропортах, парках, на пляжах і в книжкових магазинах. І тільки іноді зустрічаємося в закутку моїх думок.”

Вишневський  пише неймовірно сентиментальні, романтичні оповідання й есе, які чіпляють до глибини душі. Так, багато хто критикує Вишневського, звинувачуючи в надмірній чуттєвості і трагічності, в беззмістовності. І тим не менше – він заслуговує того, щоб Бути. Його історії – короткі чи довгі, трагічні й романтичні, про фемінізм чи подружні зради – це, насамперед, історії про людей, в яких ми часто знаходимо своє власне відображення.


Тріумфальна арка, Еріх Марія Ремарк

Коли згадуєш книги Ремарка, здається, що там майже весь час йде дощ, переважає вечірній осінній колорит, а замість сонця світять ліхтарі. Це оманливі відчуття: є там і сонце, і весна, і любов. Незважаючи на весь песимізм і трагічний фінал, герой Ремарка – незломлений, іронічний, завзятий – продовжує свою боротьбу, пошук шляхів до інших людей.

"Підемо з мороку, холоду і дощу! Хоч на кілька днів!” – каже в "Тріумфальній арці” Равік до своєї коханої Жоан Маду. Йдеться про щось більше, ніж просто про поїздку на Лазурний берег. Це ще одна спроба героїв прорватися до можливості якогось іншого життя, до сонця, щастя. "Тріумфальна арка” – це не просто роман про передвоєнний час. Це, насамперед, роман про любов – всепоглинаючу, нестримну, відчайдушну, роман про любов, як найвищу цінність. "Людина без любові все одно, що мрець у відпустці”, – підводить підсумок Ремарк. Чудова книга.


Сніданок у Тіффані, Трумен Капоте

"Я ніколи ні до чого не звикаю. А хто звик, той спокійно може помирати.” У цих словах – вся Холлі Голайтлі, одна з найяскравіших жінок американської літератури.

Ексцентричну, повну життя Холлі притягає світ багатих людей, сяючий вогнями діамантових кольє. Керуючись у своїх вчинках лише голосом серця, поєднуючи в собі дитячу наївність і чарівність справжньої жінки, вона втілює в собі саму сутність Нью-Йорка – міста, в якому мрії лежать на відстані витягнутої руки, відгороджені блискучим склом вітрин.

Один з кращих творів Капоте, який став знаменитим після його екранізації в 1961 році з Одрі Хепберн у головній ролі.


Мені б хотілося, щоб на мене хто-небудь де-небудь чекав …, Анна Гавальда

"Я йду і піддаю ногами неіснуючі консервні банки. Ненавиджу мобільні телефони, ненавиджу Саган, ненавиджу Бодлера і всіх інших шарлатанів. Ненавиджу свою гордість.” Така героїня Анни Гавальди – однієї з найбільш популярних авторів сучасної французької літератури.

Її розповіді – жорсткі, іронічні, зворушливі та кумедні – про звичайнісіньке життя, за зовнішньою прозаїчністю якого ховаються радості, страхи, образи, бажання, мрії, і, звичайно ж, любов.


Маг, Сомерсет Моем

Романтична піднесеність, нагнітання пристрастей і жахів, похмурі таємниці, шалене кохання, всепоглинаюча ненависть і помста, фантасмагоричні і навіть детективні мотиви – все це ви знайдете в романі Сомерсета Моема, Маг. Містика, магічні обряди та експерименти, пошуки, перешкоди, випробування створюють особливу атмосферу і тримають читача в напрузі до самого кінця. Відмінна книга для якого-небудь похмурого, похмурого дня. Один з найбільш захоплюючих романів Моема.


Дари волхвів, О. Генрі

 

Новели та оповідання О. Генрі  – іронічні, забавні, серйозні і смішні, тонкі й мудрі – чіпляють, захоплюють, змушують посміхатися, міркувати, плакати чи сміятися до сліз, і ніколи не залишають байдужим. Що казати, О. Генрі – майстер короткого жанру, і одну з його новел я б хотіла виділити.

"Один долар вісімдесят сім центів. Це було все. З них шістдесят центів монетками по одному центу. За кожну з цих монеток довелося торгуватися з бакалійником, продавцем овочів, м’ясником так, що навіть вуха горіли від безмовного несхвалення, що викликала подібна ощадливість. Делла перерахувала тричі. Один долар вісімдесят сім центів. А завтра Різдво.”

Напередодні Різдва молоде подружжя – Джим і Делла Діллінгхем – виявляють, що у них не вистачає грошей на святкові подарунки один одному. Делла вирішує продати свої розкішні каштанові локони (частина "скарбів, що складали предмет її гордості”) і купити чоловікові платиновий ланцюжок для його золотого годинника (другий "скарб”).

Увечері Джим приходить додому з подарунком для дружини. Молоді люди розкривають згортки, і з’ясовується, що Джим продав свій годинник, щоб купити дорогий набір гребенів, про який Делла давно мріяла.

Сумна, але неймовірно тепла і добра новела про кохання, яке автор підносить на висоту мудрості волхвів. Розповідь про величезний дар, який не купити ні за які гроші.


Мистецтво любити, Еріх Фромм

Всі ми хочемо бути коханими. А ось чи вміємо ми любити? Чи питали ви у себе про це? Задумайтеся над цим. Чи справді любов – мистецтво? Якщо так, то вона вимагає праці та знань. Чи це тільки приємне відчуття, переживання якого – справа випадку, стан, в який ви "впадаєте”, якщо вам пощастить?…

Еріх Фромм, один з найбільших мислителів ХХ століття, розмірковує на цю тему в своїй роботі "Мистецтво любити”. Тут ви не знайдете точних відповідей і прямих вказівок – як жити, як любити, – але ви можете переосмислити свої установки, принципи, змінити своє життя, усвідомивши, нарешті, до чого варто прагнути. Корисна книга для тих, хто хоче навчитися краще розуміти себе та людей, жити плідно і усвідомлено.


ЛСД, Ірен Роздобудько

Хай вас не дивує така "наркотична” назва, книга повністю називається "Ліцей слухняних дружин”, одна з останніх книжок письменниці.

Мені сподобались слова Тетяни Вергелес у передмові:

Відкриваючи кожну нову книгу Ірен Роздобудько, ніколи не знаєш, чого сподіватися. І щоразу залишається відчуття: оця - найкраща. От і кажу: "Ліцей слухняних дружин” - найкраща. Ірен не одного з нас витягла з трясовини хандри, депресії, емоційного паралічу. Ніби простий текст - і раптом знаходиш точку відліку, аби жити. Що це за наркотична назва - "ЛСД”? Ідеться про наркотик залежних стосунків. "Певно, настав час подумати над тим, що не все в нашому житті - політика, кризи і "шоу-маст-гоуон” (серед усього цього бедламу є ти, із власним коротким життям, із особистими переживаннями, із чудовими друзями й можливістю набувати власного досвіду), що ти людина, а не лялька і що… криза починається в голові. І якщо ти її туди допустиш - тобою буде легше керувати.

Хай кожен винесе з цієї книги щось своє.


Поки я жива, Дж.Даунхем

Як писав Бернар Вербер, "Все треба робити вчасно. Вчора було занадто рано, завтра буде запізно.”

16-річна героїня роману, Тесса, складає собі цілі списки, намагаючись встигнути все, адже часу в неї замало: дівчина хвора лейкемією і знає, що чекає на неї попереду.

Звісно, невідворотність смерті спершу її лякає… проте Тесса знаходить в собі сили та бажання жити, бути, як вона говорила, "повною життя”.

Увесь роман пронизаний відліком часу, зворотнього часу: "У травні 2 свята. Цвітуть вишні. Дзвоники. Стрижуть газони. Запах свіжескошеної молодої трави навіює дрімоту. До травня 154 дні.”

"Поки я жива” – роман-сповідь, досить сміливий та відвертий, і трагічний: тут немає щасливого завершення. Та водночас цей роман життєствердний, він нагадує про необхідність цінувати речі, людей, моменти, і, як писало англійське видання "Guardian”, "насолоджуватись пригодами - хай це буде всього-на-всього похід у басейн, чашка гарячого шоколаду чи поїздка по шосе в дощ”.


Приємного читання!


Переглядів: 294 | Додав: Smart | Рейтинг: 0.0/0

Ви можете поділитись новиною з друзями, додати її до вибраного або підписатись на оновлення :
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мова сайту
Форма входу
Календар
«  Жовтень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Зробимо сайт кращим !
Знайшли орфорграфічну помилку на сайті ?
Повідомте наc - виділіть її, натисніть Ctrl+Enter і вкажіть суть помилки.
Дякуємо !

Друзі сайту
- http://chcpto.narod.ru -
  попередня версія сайту ЧЦ ПТО
- ІПТО НАПН України -
  експериментальна робота
  з інститутом ІПТО НАПН України
Банери

Педагогічна преса

Міністерство oсвіти і науки,молоді та спорту України. Офіційний веб-сайт
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Чернігівський центр ПТО © 2010-2018Конструктор сайтів - uCoz Система Orphus